Фотоसूत्र

Чуфут-Кале – Великий Каньйон – Ай-Петрі – Карабі – Демерджі – Ангарський перевал

Пройдений маршрут:

1) м. Бахчисарай – Чуфут-Кале – т/с Сарабей – с. Кудрино;

2) с. Синапне – с. Зелене – т/с Богатир – Руїни храму Христа Спасителя – Великий Каньйон – т/с Баш-Дере – г. Ай-Петрі (1234 м) – г. Ат-Баш (1196 м) – м. Сімеїз;

3) с. Генеральське – Карабі-Яйла – Тирке-Яйла – Демерджі-Яйла – Ангарський перевал.

Попередня версія маршруту, яка трішки обговорювалася тут: Бахчисарай – Машино – Малое Садовое – (можливо на Передовое, Родниковское и Парковое) – Куйбышево, автобусом до Соколиного – г. Ат-Баш – Алупка – Ай-Петри – Бабуган-Яйла – Кипарисное або Алушта – Сотера – Генеральское – можливо Каратау – Демерджи-Яйла – г. Пахкал-Кая – Ангарский перевал

Крим безперечно вразив, але не стільки морем і горами, як «убогістю». Мабуть я надивився забагато фоток із гламурненьких закордонних курортів.

День 1. Зустріч у Сімферополі та виїзд у нашу вихідну точку – м. Бахчісарай. Там нас чекали, а може й не чекали =), Свято-Успенський печерний монастир і руїни Чуфут-Кале. Якщо відверто, то там нема що робити. Може з екскурсією буде цікаво, але це на любителя. Вхід у руїни міста коштує 40 грн. з носа. Біля міста, в низовині (вихід за південні ворота й праворуч униз) є караїмсько-татарське кладовище Балта-Тімеїз (Lat 44⁰ 44 13,7040 N; Long 33⁰ 55 45,0840 E) із стародавніми надгробками і різноманітними символами. Цікаве місце.

Після кладовища ми спустилися крутою стежиною до туристичної стоянки Сарабей, де мені нічкою … рюкзак. Цікаво, що поцупили лише їжу, десь так на гривень 150 – мій 4-5 денний запас, трясця їх матері. Витягнули два кілки, відрізали пояс, яким рюкзак був зачеплений за дугу, заволокли його до дороги, де зробили ревізію всіх речей. Правда печиво «Марія» їм не пішло. Також залишили банани. І на тому дякую =) Якщо можна так виразитися, то злодюжки таки порядні. Але думаю, якщо б я там залишив щось із своєї електроніки, вони б її конфіскували однозначно.

Вода в джерелі Сарабей (Lat 44⁰ 43 19,9056 N; Long 33⁰ 56 58,6644 E) на смак ніяка. Загалом місцевість в районі джерела та стоянки Сарабей досить безлюдна, але все-таки до того ж села Кудрино звідти близько + пролягає дорога. Також нікуди не потрібно дертися. Я не люблю ночувати в таких місцях і завжди намагаюся ночувати десь якомога вище на хребтах, оскільки хоч там і холодніше, зате набагато спокійніше: нема людей, тварин. Ніколи не потрібно легковажити. Якщо вже довелося ночувати десь у сумнівному місці, краще розпакувати рюкзак, розкласти всі речі по периметру в наметі, кинути порожній рюкзак собі на ноги, під ноги чи ще якось. Навіть як щось стирять, то принаймні не все й одразу =) Що стосується грошей, квитків, мобілок, фотоапаратів, ліхтариків, GPS і т. п. – це слід тримати при собі у спальнику. У холодні ночі це також запобігає розряджанню батарей.

День 2. Можна було зайти на г. Тепе-Кермен (535 м), де мають бути руїни печерного міста, але нам було якось ліньки. Спустилися вниз і переїхали автобусом за 3 грн. із с. Кудрино в с. Синапне, звідки перейшли до туристичної стоянки Богатир. Найкраще, що нам трапилося по дорозі: ставок, де ми з радістю покупалися. Біля стоянки Богатир тече річка, а також є 2 джерела, які досить важко знайти. Якби не GPS, я б їх не знайшов (Lat 44⁰ 4 17,6952 N; Long 33⁰ 59 57,9228 E). Вони майже повністю пересохли. Вода смачна.

День 3. Підйом до гір Бойка (1087 м) та Сотира (1172 м): курс на руїни храму Христа спасителя. Руїни там просто відпад: залишки фундаменту порослі деревами й травою. Нема на що дивитися. Також, оскільки наш шлях пролягав виключно лісом, то постійно діставали “кліщовидні” мухи, які залазили всюди, де тільки можна й не можна. Від їхніх укусів залишалися рожеві плями. Найбільше їх було у буковому та дубовому лісі, а найменше у хвойному. Від «руїн» спустилися до т/с Баш-Дере. Що нас там вразило, так це русло пересохлої річки Куру-Узень, яка не могла подолати невеличку греблю. Заночували недалеко від г. Лиса (1275 м) на висоті 1204 м.

День 4. Вихід на г. Лиса (1275 м) та перехід полями до Ай-Петрі (1234 м). На Ай-Петрі справді дуже гарно, тому однозначно рекомендую відвідати цю вершину. За вихід на гору беруть 20 грн. Рюкзаки можна залишити в охоронця на вході, якщо не планується іти далі. Взагалі уздовж доріг, які ведуть у заповідник (на Ай-Петринську Яйлу) стояли таблички «Прохід і проїзд заборонено», на які я згодом плюнув і таки пішов, оскільки не поїхав на канатці, яка коштує 60 грн. за людину + 30 грн. за рюкзак, що разом – 90 грн. На Ай-Петрі трішки дістали татари зі своїм “кушать”. Я розумію, що це їхня робота, але коли на тебе ледь не кожен представник “лавочки” налітає, пропонуючи в нього поїсти – це задовбує. Мої друзі спустилися канаткою, а я пішов собі, думаючи з’їхати до Ялти автостопом, а далі мені стукнуло в голову таки прогулятися заповідником. Загалом я там майже не зблудив, але в мене виявилося дуже мало води, а джерел там нема. Із пересохлим горлом я доплентався під г. Ат-Баш (1196 м), де на спуску у м. Сімеїз знайшлося смачнюче джерело. Напевне, це найкраще джерело, з якого я пив у Криму. Також із цієї місцини відкривається дуже гарна панорама, з якої видно Сімеїз і гору Кішка (254 м).

Дні 4-6. Розслабуха у містечку Сімеїз. Приватний сектор: 75 грн. з людини. Все, що можу сказати, так це те, що розслабуху краще відкладати на кінець походу, бо через неї вже нікуди не хочеться йти =)

День 7. Переїзд автобусом до Ялти, тролейбусом до Алушти й автобусом до села Генеральське. Почалася найскладніша частина походу як у фізичному плані, так і в психологічному. Нам потрібно було вилізти на Карабі Яйла. В Генеральському блуданули та вийшли на дорогу до водоспаду Джур-Джур, де лісник направив нас на шлях істинний. Біля джерела Ай-Алексій зустріли кількох туристів, які повідали нам страшилки про орієнтування на Карабі й те, що там гинуть люди. Ми пішли за покажчиком на т/с Чігінітра до джерела Нефан-Узень. Звідти дуже просто видертися на Карабі. Від джерела потрібно рухатися по стежині, яка періодично змішується із “сипучками” та вийти на стежку між скелі. Не зважаючи на хмари та вечір я вирішив дертися, хоча мого товариша така ідея явно не приваблювала. Я добряче відірвався і подерся в гору. Йому нічого не залишалося, як іти за мною, оскільки намет у мене: таки є плюси в тому, що все носиш =) Уявляю, які матюки та прокльони сипалися на мою адресу, але я ходжу в походи, щоб саме лазити по горах, ночувати на хребтах і фотографувати пейзажі. Ночувати в хащах мене задовбало. На Карабі є дуже багато гарних місць для ночівлі. Варто лише запастися водою, оскільки там її ніде нема. Принаймні ми не знайшли.

День 8. Після холоднуватої та вітряної нічки пішли шукати озера Егіз-Тінах і Лахлин-Тінах, яких у природі не виявилося. Шукали по GPS і нічого не знайшли: або всі карти брешуть, або я щось не розумію. Вода закінчувалася. Вирішили повертати назад. Добре, що по Карабі дуже легко ходити: преш собі навпростець по заданому курсу пагорбами, скачиш по кам’янистих виступах і не заморочуєшся. Мені хотілося йти до т/с Метеостанція або перейти через гори Так’я-Тепе (1253 м) і Тай-Коба (1220 м) до джерела Суат, але це для товариша видавалося трішки ризиковано, бо води в нас було майже нуль + не бажав ночувати на висотах. Це лягло в основу конфлікту. Ми вперлися рогами кожен на своєму й поступатися не хотілося. Наші шляхи розійшлися. Я пішов розвідувати території біля згаданих вище гір, а товариш спустився назад до джерела Нефан-Узень, де мене не дочекався, оскільки я спустився уже в темряві з ліхтарем. Погукав, пострашив трішки коней, зробив кілька фот скелям і при світлі місяця добрався до т/с Ай-Алексій, де заночував.

День 9. Т/с Ай-Алексій – т/с Суат – Тирке Яйла і нарешті Демерджі. Харчів бракувало, як і води. Останні півтора дня походу для мене виявилися найвиснажливіші. Ночував недалеко (Lat 44⁰ 47 36,6360 N; Long 34⁰ 26 27,1248 E) від гори Босна (1285 м) на висоті близько 1220 м із панорамою на Карабі, Тирке й море. Вночі вітру не було, але під ранок стало надзвичайно холодно, тож довелося замотатися у свій широченний килимок =)

День 10. Пройшовся попри г. Північна Демерджі (1359 м; гора з 2-ма незрозумілими штуками, які здалеку виглядають як дерева) та спустився до Ангарського перевалу, де тролейбусом поїхав у Сімферополь, а далі автобусами до Євпаторії та Заозерного, щоб перекантуватися у брата в санаторії, оскільки маю ще фактично цілий день до потяга =)

День 11. 256 потягом на Львів.

Лікбез по цінах, коштах і витратах:

1. Квиток на потяг 86 Львів-Сімферополь – 185 грн. за купе із постіллю.

2. Квиток на потяг 256 Сімферополь-Львів – 175 грн. за купе без постілі.

3. Електричка Сімферополь-Севастополь до Бахчисарая – 5 грн.

4. Проїзд у приміських автобусах/маршрутках: 3-5 грн. Інколи доводиться доплачувати 2 грн. за багаж.

5. Ночівля у приватному секторі біля моря – близько 80 грн./ніч. Як правило, на одну ніч брати не хочуть. Ночівля подалі від моря – 50 грн.

6. Спуск по канатній дорозі в Кореїз – 60 грн. з людини + 30 грн. за рюкзак.

7. Переїзд від Ай-Петрі до Сімеїзу на авто: 50-60 грн.

8. Маршрутки 26, 42 Сімеїз-Ялта – до 12 грн. залежно від відстані. Періодичність 15 хв.

9. Тролейбус 52 Ялта-Алушта – 6 грн., Ангарський перевал-Сімферополь – 4 грн.

10. Автобус Алушта-Генеральське – 22 грн. + 2,5 грн. за багаж. Ходить 4 рази на день.

12. Автобус Сімферополь-Євпаторія – 20,25 грн.

13. Екскурсійний пароплав Ялта-Ластівчине гніздо – 50 грн.

14. Пароплав Ялта-Алупка – 60 грн.

15. Катер – 400 грн./якщо не зраджує пам’ять, то за годину.

16. Відвідання Чуфут-Кале – 40 грн.

17. Екскурсія/вхід в палац – 50 грн.

Загалом поїздка мені обійшлася не більше 1200 грн.

Ціни на продукти вищі, ніж у нас. Найвигідніше купляти щось на ринках: дешевше.

Враження від Криму неоднозначне, але природа там красива, а щоб справді зацінити її красу, як на мене, найкраще їхати весною, оскільки зараз там на кожному кроці сіно-солома.

Планування маршруту недолуге, але тим не менше все вийшло досить цікаво, хоча перші кілька днів ми по суті вбили ні на що, блукаючи лісами. Найкраще ділити маршрут на дві частини: спочатку гори, а потім море. В такому разі справді гарно відпочинеш.

Ночувати біля моря в наметах, у краях, де ми були, в принципі можна, але це спричинить багато незручностей, оскільки всюди дуже багато сміття та людей. Значно спокійніше заплатити тих 80 грн. і відпочивати, ніж ковбаситися по кущах із наметом: ітак до моря доведеться круто спускатися по валунах. Пляжі в районі Сімеїзу та Алупки: залізо, бетон + галька.

Проте при таких цінах та інфраструктурі, які ми застали в Сімеїзі, можна справді їхати відпочивати на море за кордон у ту ж Болгарію або Туреччину й тусити в готелі з all-inclusive, але там не буде Кримських гір =)

Tags: autumn, Crimea, landscapes, sea, stars, travels, зорі, краєвиди, Крим, море, осінь, подорожі

Sunday, 11-09-11 at 13:25 • [Вода], [Гори], [Небо], [Плазуни] • RSS 2.0 feed You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.